Новини ЦР ПМГУ - Запорожский обком ПМГУ

​В час, коли іде війна, коли потрібно продовжувати чинити опір ворогу, Україні вкрай важливо залишатися стійкою та сильною. Кожна галузь її економіки має працювати, кожен завод – виробляти продукцію, виплачувати зарплати, перераховувати у бюджети податки та збори, які підуть на підтримку громад та зміцнення обороноздатності.

Та на практиці все чомусь інакше. Через непродуманість (або повну відсутність) урядових рішень великі, потужні, стратегічно значущі підприємства опиняються на межі знищення. Саме це наразі відбувається з українськими активами групи Ferrexpo. Функціонування ПРАТ «Полтавський ГЗК», ТОВ «Єристівський ГЗК» та ТОВ «Феррострой» заблоковане через відмову у відшкодуванні податку на додану вартість.

Виробництва вимушено зупинені, робочі місця скорочуються, працівники переведені на дводенний робочий тиждень. Закономірним наслідком простою є критичне зменшення надходжень до міського та обласного бюджетів, яке створює загрозу фінансуванню житлово-комунального господарства, медицини, освіти, транспорту… Місто Горішні Плавні – на межі соціально-економічної кризи, наслідки якої будуть, без перебільшення, катастрофічними.

Запобігти колапсу в регіоні, врятувавши підприємства та їхні трудові колективи, закликає первинна організація ПМГУ Полтавського ГЗК (голова Дмитро Вінівітін). Листи ПО з проханням сприяти у вирішенні питання відшкодування ПДВ підприємствам направлені очільнику Полтавської обласної ради Олександру Біленькому, а також головам Полтавської обласної та Кременчуцької районної військових адміністрацій Віталію Дяківничу та Олександру Аленіну.

У четвер, 12 лютого, авіакомпанія Lufthansa скасувала сотні рейсів, що вилітають з німецьких аеропортів, у зв'язку з одноденним страйком пілотів і бортпровідників. Акція протесту була організована незалежною німецькою профспілкою (UFO) і була викликана переговорами щодо укладення контракту.

Страйк розпочався о 00:01 за місцевим часом і, як очікується, триватиме до 23:59. В результаті було припинено як комерційні, так і вантажні рейси авіакомпанії Lufthansa Cargo.

Ведучий німецький авіаперевізник очікує на «масштабне скасування рейсів». Німецька асоціація аеропортів підрахувала, що скасовано буде понад 460 рейсів, що безпосередньо торкнеться близько 69 тис. пасажирів.

Президент профспілки пілотів (VC) Андреас Пінейро звинуватив у страйку керівництво авіакомпанії Lufthansa: «Ми дуже хотіли б уникнути ескалації. Профспілка завжди була готова до переговорів і неодноразово намагалася просунути переговори вперед».

Профспілка VC вимагає збільшення внесків до корпоративної пенсійної схеми для приблизно 4800 співробітників. Минулої осені з цього питання було проведено голосування серед членів профспілки, і тоді більшість проголосувала за страйк. Керівництво Lufthansa відхиляє цю вимогу, посилаючись на високі витрати та низьку прибутковість авіакомпанії преміум-класу.

До страйку профспілка попросила пасажирів поставитися з розумінням: «Після голосування членів профспілки наприкінці вересня ми навмисно надали Lufthansa кілька місяців на досягнення прийнятного для переговорів рішення», – сказав Пінейро.

Незважаючи на відсутність нової пропозиції, члени профспілки домагалися поновлення переговорів із Lufthansa, але переговори виявилися безрезультатними. У листопаді профспілка оголосила про тимчасову відмову від страйків у Lufthansa, щоб дати керівництву компанії достатньо часу для подання своєї пропозиції щодо покращення корпоративної пенсійної програми.

«Страйк торкнувся всіх рейсів Lufthansa CityLine з аеропортів Франкфурта, Мюнхена, Гамбурга, Бремена, Штутгарта, Кельна, Дюссельдорфа, Берліна і Ганновера», - заявили в профспілці UFO. Крім того, у керівництві профспілки зазначили, що страйк може припинитися будь-якої миті, як тільки Lufthansa висловить готовність до переговорів про колективний договір із соціальних виплат.

Авіакомпанія Lufthansa заявила, що прагне мінімізувати наслідки, перебронюючи квитки на рейси інших авіакомпаній групи, до якої входять Austrian Airlines, Eurowings та Swiss. Мандрівники також можуть обміняти авіаквитки на квитки національної залізничної компанії Deutsche Bahn.

Для України, яка вже чотири роки чинить опір російським загарбникам, введення вуглецевого коригування імпорту (СВАМ) на загальних засадах може стати нищівним ударом. Працюючи в умовах активних воєнних дій, розірваних ланцюгів постачання, тотального браку кадрів, українська промисловість не має запасу міцності, який би дозволив впоратись з його впровадженням. Для галузей, що втратили активи через війну, зокрема, для ГМК, де зруйновано близько 40% потужностей, це – непосильне завдання.

У Національній добувній асоціації України прогнозують, що втрати національної економіки вже в перший рік повноцінної дії СВАМ можуть сягнути понад 200 мільйонів доларів США. У Федерації металургів кажуть про перспективу занепаду всього гірничо-металургійного сектору, який є одним з економічних локомотивів країни та запорукою її обороноздатності. Профспілка ж традиційно ставить на чільне місце соціальну складову проблеми і наголошує: застосування СВАМ під час повномасштабної війни загрожує втратою робочих місць та посилює напругу у прифронтових регіонах, в тому числі у стратегічних для утримання лінії фронту містах: Запоріжжі, Нікополі, Павлограді, Кривому Розі та Дніпрі.

Перші наслідки вже наявні. На минулому тижні ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» анонсувало вимушену зупинку роботи цеху блюмінг прокатного департаменту. Голова ПО ПМГУ підприємства Наталя Маринюк зазначає:

Впровадження CBAM в період воєнного стану в Україні становить серйозну загрозу для української металургії, яка є експортоорієнтованою та має високу вуглецеємність. Основні наслідки включають втрату конкурентоспроможності через додаткові витрати на CBAM-сертифікати та зростання собівартості продукції, потенційне скорочення експорту, зупинку потужностей та, як наслідок, скорочення робочих місць, а на рівні держави – зниження ВВП та податків.

Так, для «АрселорМіттал Кривий Ріг» додаткові витрати на доступ до ринку ЄС складуть 60-90 доларів США за тонну, що зробить продукцію неконкурентоспроможною порівняно з європейськими або менш вуглецеємними виробниками. Через це європейські клієнти підприємства вже зупинили всі замовлення, що призвело до втрати 1,25 млн тонн експорту, запланованого на 2026 рік.

Єврокомісія не взяла до уваги доводи представників Уряду України щодо застосування статті 30.7 Регламенту CBAM (ЄС) 2023/956, яка передбачає можливість відтермінування або коригування застосування CBAM для країн, що постраждали від непередбачуваних, виняткових і неспровокованих подій, які завдають серйозної шкоди економічній та промисловій інфраструктурі. Ця норма є інструментом для звільнення українського експорту від CBAM на час воєнного стану.

Якщо Єврокомісія не прийме рішення щодо пільгового або перехідного періоду для українських виробників, то зокрема на «АрселорМіттал Кривий Ріг» це може призвести, крім зупинки експлуатації цеху блюмінг прокатного департаменту, ще й до зупинки доменної печі та частини передільних виробничих потужностей, наслідком чого стане скорочення робочих місць та виведення частини персоналу у простій.

ПО ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», з метою захисту інтересів працівників цеху блюмінг, які підлягають вивільненню, наразі проводить консультації з менеджментом підприємства щодо працевлаштування цих працівників в інших підрозділах всередині підприємства з можливістю перенавчання за рахунок компанії та збереження для них соціальних пільг та гарантій, передбачених чинним законодавством України. В умовах кадрової кризи в Україні збереження кваліфікованого персоналу є надважливим.

У прагненні захистити людей, які працюють в галузі, ПМГУ запропонувала звернутися до європейської сторони із закликом вжити заходів для пом’якшення процесу впровадження СВАМ в Україні. Серед них можуть бути: продовження терміну перехідного періоду, запровадження окремих інструментів підтримки українських виробників, створення спеціальних фондів фінансової допомоги та переоснащення виробничих потужностей, а також залучення представників профспілок до діалогу стосовно практичної реалізації механізму вуглецевого коригування.

Ініціативу підтримали ФПУ, профспілки вугільної, хімічної промисловості, енергетики, виробництва будівельних матеріалів та агропромислового комплексу. Відповідний лист направлений Послу Європейського Союзу в Україні Катаріні Матерновій.

8 січня 2026 року Верховний Суд ухвалив принципове рішення у сфері трудових відносин. Суд чітко наголосив: сам по собі факт війни не надає роботодавцю автоматичного права призупиняти трудові договори з працівниками.

Призупинення трудового договору може вважатися законним лише за наявності двох обов’язкових умов одночасно:

За відсутності хоча б однієї з цих умов призупинення договору є незаконним.

Верховний Суд підкреслив: війна не може слугувати універсальним виправданням для «замороження» трудових відносин. Призупинення трудового договору - це винятковий захід, а не механізм оптимізації витрат або економії фонду оплати праці.

Якщо підприємство продовжує працювати, працівник має законне право виконувати свої обов’язки та отримувати заробітну плату.

З початку 2026 року в Україні діє новий розмір фінансових санкцій за порушення трудового законодавства. Зміни пов’язані з підвищенням розміру мінімальної зарплати до 8647 грн.

Штраф за одного працівника без трудового договору тепер становить 86470 грн. У разі повторного порушення протягом двох років сума за кожного співробітника зростає до 259410 грн.

За затримку виплати зарплати понад місяць передбачено штраф у розмірі 25941 грн.

За ігнорування доплат за нічні, вихідні та святкові дні роботодавець заплатить 17294 грн за кожного працівника.

За порушення прав мобілізованих штраф сягає 34588 грн.

За інші порушення трудового законодавства передбачено штраф у розмірі однієї мінімальної заробітної плати – 8647 грн за кожен випадок, а у разі повторного порушення протягом року – дві мінімальні заробітні плати (17294 грн). При цьому у разі сплати роботодавцем 50% суми штрафу протягом десяти банківських днів з дати отримання відповідної постанови обов’язок зі сплати вважається виконаним, однак це не звільняє від необхідності повністю усунути виявлені порушення.

Державна податкова служба України нагадує, що роботодавець зобов’язаний належним чином оформлювати трудові відносини з працівниками та виконувати вимоги трудового законодавства. А Правова інспекція праці ПМГУ продовжує моніторити ситуацію з дотриманням трудових прав у галузі та закликає спілчан знати свої права і обов’язково звертатися у Профспілку у випадку їх порушень.

Коли підприємства ГМК не можуть працювати через російські атаки – це страшно і сумно, але, принаймні, зрозуміло: ворог прагне знищити нашу економіку, підірвавши таким чином спротив на фронті. А от ситуацію з АТ «Кривбасзалізрудком» просто так в голові не вкладеш.

Робота економічно активного, експортно орієнтованого підприємства паралізована через нестачу оборотних коштів, накопичуються борги, збереження кваліфікованого трудового колективу під питанням через втрату статусу критичності. І причина – не у війні як такій, а в непродуманому, антигосподарському підході до застосування санкційного законодавства.

Норми цього законодавства покликані чинити тиск на бізнес країни-агресора, але в даному випадку воно нищить наш власний економічний потенціал, негативно впливає на стійкість такого важливого промислового регіону як Криворіжжя, спричиняє соціальну кризу для багатьох тисяч осіб.

Голова ПО ПМГУ АТ «Кривбасзалізрудком» Юрій Деркач зазначає: «Те, що зараз відбувається, – катастрофа. Країна втрачає найбільше підприємство з видобутку залізної руди підземним способом. Бюджет втрачає кошти – податки, валютні надходження, адже продукція нашого комбінату активно постачалася у Європу. Але найбільше втрачають люди: робочі місця, зарплати, перспективи, віру в майбутнє на рідній землі. Чесно кажучи, від такої байдужості держави до наших проблем опускаються руки. І приходять думки: може справді краще у Польщу, якщо тут ми нікому не потрібні?»

Авжеж за бажання і політичної волі проблеми підприємства можна вирішити. Саме до цього закликала наша Профспілка, направляючи численні звернення до міністерств і державних відомств, зокрема – до Ради національної безпеки і оборони України, оскільки діями та бездіяльністю щодо АТ «Кривбасзалізрудком» реально завдається шкода економічній безпеці в контексті не лише регіону, а й країни.

Однак, судячи з відповідей цих структур (Мінфін навіть полінувався готувати новий текст, повторивши попередній!), буква закону наразі важливіша не лише за його дух, але й за здоровий глузд, тож шукати шляхи для збереження підприємства і трудового колективу ніхто не збирається. Та якщо державним урядникам не потрібні такі підприємства як АТ «Кривбазалірудком», то яку економіку ми в перспективі матимемо?

Всі організації ПМГУ – різні: кожна має свої особливості, власний характер, проблеми і сильні боки. Так, Харківська обласна організація – найменша з територіальних, але дуже згуртована і міцна. Більшість її ПО діють у науково-дослідних та проєктних інститутах, тож актив тут – не лише розумний і допитливий, а й схильний мислити критично. А ще, так історично склалося, – він має переважно жіноче обличчя.

Особисто поспілкуватися з ядром цієї примітної організації – головами ПО та їхніми найпершими помічниками, прагнув очільник Профспілки Богдан Оверковський, завітавши у Харків. Місто зустріло його снігом – і повітряною тривогою. Серйозну розмову про проблеми і перспективи галузі, ключові завдання ПМГУ, плани на майбутнє багато разів переривали звуки вибухів – на жаль, для харків’ян це цілком звично, адже ворог близько і не дає спокою ані вдень, ані вночі.

Однак атмосфера зустрічі була теплою і щирою. Перед присутніми виступили Богдан Оверковський, голова Харківської обласної організації ПМГУ Лариса Подать, лідери ПО: Тетяна Гальченко (УкрНДІ вогнетривів імені А.С. Бережного), Тетяна Смірнова (УХІН), Ірина Клещевнікова (Харківський метизний завод), голова територіального об’єднання профспілок Сергій Тесленко.

У їхніх словах не звучало жодного штучного позитиву – він недоречний в часи, коли ГМК України втрачає підприємства, Профспілка – спілчан, і, що найсумніше, не лише через війну та спричинену нею економічну кризу, але й через відсутність адекватної держполітики. Натомість наскрізною лінією проходила думка: ми зможемо вистояти тільки разом. У Харківській обласній організації ПМГУ з власного досвіду знають, що так і є.

У 2025 році українські компанії встановили антирекорд: відкрито 9174 провадження щодо боргів із заробітної плати проти 488 компаній. Це на 30% більше, ніж у 2024-му, та найбільший показник за останні п’ять років.

56% з відкритих у 2025-му стягнень за заборговану зарплатню не погашені досі. Найстаріше провадження тягнеться ще з 2017 року – гроші своїм співробітникам боргує державне підприємство «Поліськгеодезкартографія». Наразі ця компанія знаходиться у стані припинення.

Частіше за інших торік не виплачували зарплати своїм співробітникам компанії, які виробляють хімічну продукцію: понад 2,6 тисячі проваджень, або 29% від усіх. Майже стільки ж боргів у підприємств у сфері постачання електроенергії та газу (27%).

Понад третину всіх відкритих торік проваджень припадає на Дніпропетровську область – 3,2 тисячі справ. Зі значним відривом негативний приклад наслідують бізнеси з Івано-Франківської (1,1 тисячі), Сумської (897) та Львівської (770) областей. Водночас лише один випадок зафіксовано у Луганській області, ще чотири – у Чернівецькій області та 12 – у Волинській.

Переважно гроші затримують приватні компанії: 62% усіх боргів за 2025 рік. Ще чверть боржників складають комунальні підприємства і понад 13% — державні. Найчастіше у справах фігурують товариства з обмеженою відповідальністю, комунальні та акціонерні підприємства.

Абсолютним лідером за кількістю боргів із заробітної плати стало КП «Теплокомуненерго» Олександрійської міської ради, проти якого у 2025 році відкрили 1446 справ. Далі йдуть «Карпатнафтохім» (1059), «Дніпроазот» (630), «Світловодськпобут» (491) та «Одеський припортовий завод» (469). Частина компаній до кінця року змогла закрити більшість справ, але в інших сотні проваджень так і залишилися активними.

Станом на початок 2026 року в Україні налічується понад 36,6 тисяч активних проваджень щодо невиплати зарплат. За рік кількість стягнень несплаченої вчасно зарплатні побільшала на 6%.

Навчальний онлайн-курс для нового складу Молодіжної ради ПМГУ триває. В межах чергового заняття основну увагу зосередили на юридичних питаннях.

Головний правовий інспектор праці Ольга Зубець нагадала молоді перелік основоположних нормативних актів, які регламентують роботу Профспілки, розповіла про участь ПМГУ в процесі доопрацювання низки значущих законопроєктів у сфері праці, зокрема – проєкту Трудового кодексу, який зараз у всіх на слуху. Також йшлося про конкретні випадки порушення трудових прав спілчан та щоденну практику захисту металургів і гірників фахівцями Правової інспекції праці Профспілки.

Досить далекою від молодих активістів могла б здатися тема виступу правового інспектора праці Галини Просяник – пенсійне забезпечення. Однак досвід показує: щоб не мати проблем потім, важливо розібратися з тонкощами роботи пенсійної системи зараз – та не припускатися небезпечних помилок.

Найбільша виробнича профспілка Японії UA Zensen (представляє інтереси понад 1,9 мільйона працівників у різних секторах промисловості, є членом Японської конфедерації профспілок RENGO та Глобального союзу IndustriALL) констатує значні втрати профчленства на тлі розширення нерегулярної зайнятості.

Шляхом подолання проблеми покликаний стати активний органайзинг. Нещодавно обрана президентка UA Zensen Томоко Нагашіма планує зосередитись на залученні працівників середніх і малих підприємств, підрядників, а також тих, хто перебуває поза традиційними схемами зайнятості, тим самим посиливши профспілковий вплив у ланцюгах поставок. За її словами, вже досягнуто певного прогресу у мотивуванні співробітників, які працюють неповний робочий день.

Щоб досягти своєї мети, UA Zensen посилює роботу з виявлення та підтримки лідерів. Її було розпочато ще у 60-х роках минулого століття, але сьогодні вона зазнає трансформацій, спрямованих на сприяння більш збалансованому лідерству, зокрема шляхом підтримки жінок.

Більше про органайзинг у UA Zensen та загалом про тенденції в профспілковому русі Японії – у великому інтерв’ю з Томоко Нагашімою.

Якщо тема конкурентної промислової політики не з’явиться на порядку денному Уряду, в наступні 2 роки Україна може отримати додатково +300 тисяч безробітних і майже 5 млрд доларів США втрат для ВВП. Про це йдеться в аналітичному матеріалі Анатолія Амеліна, виконавчого директора та співзасновника АЦ «Український інститут майбутнього».

Даючи огляд наявної ситуації з цінами на електроенергію та пов’язаних з нею загроз для роботи підприємств ГМК, автор робить об’єктивно страшні прогнози. В разі продовження поточної політики без системних змін у 2026 році високий ризик закриття матимуть Ferrexpo, Інгулецький ГЗК, ArcelorMittal Кривий Ріг, Криворізький залізорудний комбінат, Нікопольський завод феросплавів, Марганецький та Покровський ГЗК.

При реалізації такого сценарію орієнтовні цифри втрат на найближчі 18-24 місяці складуть:

- 60-85 тисяч прямих робочих місць (190-280 тисяч з урахуванням вивільнення працівників, чиї робочі місця залежать від роботи підприємств, – підрядників, зайнятих у суміжних галузях, сфері послуг)

- 3,6-5,4 млрд доларів США втраченого експорту

- 62-100 млрд грн бюджетних втрат

- понад 1,5 мільйона людей у мономістах під загрозою

Крім констатації проблем, у матеріалі запропоновано й рішення, базовані на вже працюючих практиках європейських країн. Та зроблено висновок: якщо прогаємо час, то ще кілька десятків тисяч українців поїде за кращим життям у Європу, Україна стане ще більш залежна від донорів та їхнього настрою, а Уряд буде намагатись наповнити пустий бюджет підняттям податків, але це ще сильніше вб’є економіку…

На ринку праці США є тисячі вакансій з шестизначною заробітною платою, які роботодавцям не вдається закрити. Здебільшого мова йде про місця для кваліфікованих робітників у сферах переробної промисловості, вантажних перевезень, ремонту, зокрема сантехнічного та електроенергетичного профілів.

Приміром, генеральний директор Ford Джим Фарлі заявляє, що в компанії наразі близько 5000 вакансій механіків, які можуть отримувати до 120 тисяч доларів на рік (що майже вдвічі більше, ніж середня зарплата по країні). Однак претендентів обійняти відповідні посади критично мало.

Серед причин ситуації експерти називають особливості режиму зайнятості таких працівників, який зазвичай передбачає роботу за фіксованою ставкою, велику тривалість навчання робітничим професіям та необхідність набуття значного практичного досвіду для отримання гідної зарплати, недостатню престижність робітничих фахів, а також низький рівень соціального захисту, особливо – для співробітників сервісних служб, які працюють на умовах аутсорсингу.

У Польщі працюють понад 850 тисяч українців, які становлять близько 5% робочої сили країни та залучені до ключових галузей економіки. Водночас Польща до кінця 2025 року потребуватиме ще близько 2,5 млн працівників, тоді як Україна конкуруватиме за тих самих фахівців для власного відновлення. Про це розповіла провідна наукова співробітниця Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Олександра Бетлій.

За її словами, трудова міграція з України до Польщі існує вже багато років, але до повномасштабної війни вона здебільшого мала тимчасовий характер. Сьогодні ж українські трудові мігранти –  вже не допоміжний, а системний елемент польської економіки. Вони створюють додану вартість, закривають кадрові прогалини та підтримують цілі галузі, які без них не змогли б стабільно функціонувати. При цьому йдеться про такі важливі сфери як будівництво, логістика, переробна промисловість, медицина, догляд за літніми людьми.

Наразі багато українців у Польщі більше не орієнтуються на тимчасові заробітки. Вони інвестують у вивчення мови, підвищення кваліфікації, отримують нові професії, купують житло, відкривають власну справу. За даними польських реєстрів, українці вже зареєстрували близько 150 тисяч ФОПів та тисячі компаній.

Це загострює об’єктивний конфлікт інтересів. Україна гостро потребує повернення своїх громадян для післявоєнного відновлення, тоді як Польща зацікавлена у збереженні кваліфікованої робочої сили та молоді. Ключовий висновок для України в цій ситуації, підкреслює Бетлій, полягає в тому, що розмірковувати про механізми повернення громадян потрібно вже сьогодні. Воно стане можливим лише за умови створення відповідних умов: гарантій безпеки, доступу до якісної медицини, освіти, житла та прогнозованих правил для бізнесу.

07 січня на засіданні Уряду було ухвалено проєкт Трудового кодексу України. Про це повідомила прем'єр-міністерка Юлія Свириденко.

Робота над створенням документа, який має дати старт реформі вітчизняного ринку праці, тривала понад два роки. До неї були залучені представники бізнесу, наукової спільноти, міжнародні партнери.

Значний внесок у доопрацювання проєкту внесли профспілкові експерти – зокрема, юристи ПМГУ, які, разом з колегами з ФПУ та інших галузевих профспілок, брали участь у численних консультаціях, відстоюючи важливі для спілчан норми. На жаль, у підсумковій редакції відображено не всі профспілкові пропозиції, однак найбільш принципові моменти – враховано.

Серед новацій кодексу:

- гнучкі трудові договори: кількість типів договорів збільшується з 6 до 9. Кодекс регулює сучасні формати роботи – дистанційну, надомну, з нефіксованим робочим часом. Працівник зможе укладати одночасно кілька типів договорів із роботодавцем;

- цифровізація трудових відносин: електронні документи прирівнюються до паперових, що спрощує оформлення та облік трудових відносин;

- прозорий механізм визначення мінімальної зарплати: мінімальна заробітна плата, як місячна, так і погодинна, буде узгоджена зі стандартами ЄС та визначатиметься як відсоток від середньої зарплати, що встановлюватиме Уряд;

- гнучкі режими праці для батьків: кодекс закріплює право на дистанційну роботу або роботу вдома та розширює можливості відпусток для догляду за дитиною;

- реформа інспекції праці: впроваджується ризик-орієнтований підхід до перевірок для ефективнішого контролю;

- можливості для молоді: кодекс запроваджує учнівський трудовий договір, який дозволяє безпечно поєднувати навчання з першою роботою.

«Ухвалення Кодексу також є важливим кроком для нашої подальшої євроінтеграції. Документ передбачає імплементацію понад 30 директив ЄС, регламентів та конвенцій МОП», – наголосила Свириденко.

Наступний етап – розгляд проєкту Трудового кодексу в першому читанні у парламенті. Прем’єрка розраховує на підтримку народних депутатів та конструктивну роботу над документом у проміжку між читаннями.

Україна продовжує курс на підтримку власної промисловості. З 1 січня 2026 року вимоги до товарів, що закуповуються за державні кошти, змінилися: тепер кожен тролейбус чи трансформатор мають бути принаймні на третину українськими. Тобто частка вітчизняної складової цьогоріч зросла з 25% до 30%. Про це повідомляє пресслужба Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України.

Підвищення рівня локалізації передбачене Законом України «Про публічні закупівлі» та реалізується поетапно. У 2028 році частка української складової має зрости до 40%. «Держава створює умови, за яких публічні кошти працюють на розвиток української промисловості, збереження робочих місць і зміцнення економічної стійкості країни. Водночас ми вдосконалюємо правила так, щоб вони були зрозумілими та ефективними для добросовісних виробників», – зазначив заступник міністра Віталій Кіндратів.

Зокрема, щоб не зупиняти важливі тендери на початку року, Мінекономіки встановило пільговий період з 1 січня до 31 березня 2026 року. Постачальники, які були у реєстрі минулого року з показником 25%, можуть брати участь у торгах зі старими сертифікатами. Проте є важливий нюанс: у разі перемоги виробник зобов’язаний підтвердити, що його товар вже відповідає новим вимогам 2026 року – тобто має не менше 30% локалізації.

Вимога локалізації поширюється на 128 видів товарів переробної промисловості. Основний фокус зроблено на складній продукції з високою доданою вартістю: транспорт (залізничні вагони, міські тролейбуси та автобуси), спецтехніка (комунальні машини та спеціалізоване обладнання), енергетика (трансформатори, генератори та інше енергообладнання), промисловість (металоконструкції, труби великого діаметра та електротехніка).

Правило 30% локалізації обов’язкове для всіх закупівель, вартість яких перевищує 200 тисяч гривень.

Сьогодні галузь переживає найскладніші виклики у своїй історії, і від її здатності вистояти та адаптуватися залежатиме економічна стійкість країни у найближчі роки.

Про те, яке майбутнє очікує українську металургію, проблеми та перспективи 2026 року – в матеріалі, опублікованому в межах Спецпроєкту NV та The Economist "Світ попереду"

Внутрішня переробка металобрухту стимулює виробництво сталі, формує валютну виручку від експорту готової продукції, а також збільшує податкові надходження до бюджетів різних рівнів. За підрахунками експертів, кожна тонна металобрухту, переробленого в Україні, приносить державі близько 14-15 тисяч гривень податків.

Крім того, збереження стратегічної сировини всередині країни є ключовим фактором для економічної стійкості українських металургів, які змушені конкурувати з іноземними виробниками.

Тепер Верховна Рада має зафіксувати відповідне рішення Уряду на рівні законів.

Державна служба зайнятості оприлюднила звіт про результати діяльності за 2025 рік. Протягом року послугами відомства скористалися понад 640 тисяч осіб, серед яких 358 тисяч мали офіційний статус безробітного. Зайнятість вдалося забезпечити для 394 тисяч людей, у тому числі 315 тисяч було працевлаштовано. Зокрема, 20 тисяч шукачів працевлаштовано з компенсацією роботодавцям єдиного соціального внеску або витрат на оплату праці, на ці цілі спрямовано понад 540 млн грн.

Допомогу по безробіттю отримували понад 257 тисяч осіб, середній розмір виплати становив близько 5 тисяч грн. Найбільший кадровий попит спостерігався у сферах промисловості, логістики, торгівлі та ІТ.

Пріоритетним напрямом роботи служби виступало підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів, яку пройшли 93 тисячі осіб. Надзвичайно високий показник працевлаштування після навчання – 88% – свідчить про актуальність отриманих знань.

Потужним стимулом для створення нових робочих місць стала програма «єРобота». У 2025 році було схвалено понад 10,6 тисячі мікрогрантів на загальну суму 2,7 млрд грн. Окрему увагу приділяли ветеранам та їхнім родинам: у межах профільної грантової програми ухвалили 1,6 тисячі позитивних рішень. Отримане фінансування дозволить створити тисячі нових робочих місць, а підприємці, що розпочали справу за підтримки держави з 2022 року, вже сплатили до бюджетів різних рівнів мільярдні податкові відрахування.

Для підтримки ринку праці служба активно використовувала інструменти тимчасової зайнятості. У 2025 році було видано 116 тисяч направлень на суспільно корисні роботи, ще 35 тисяч осіб долучилися до громадських робіт.

Крім того, у вересні Державна служба зайнятості запустила новий сервіс «Тренди ринку праці», який дозволяє українцям відслідковувати зміни на ринку праці та розуміти ключові тенденції у сфері зайнятості.

Політика «Зроблено в Україні» забезпечила 0,95% зростання ВВП у 2025 році, підтримавши 72 тисячі вітчизняних підприємств. Про це повідомила Прем'єр-міністерка України Юлія Свириденко, зазначивши, що під однією назвою наразі об’єднано півтора десятка програм і вони працюють.

Зокрема за минулий рік бізнес залучив майже 29 тисяч доступних кредитів на 88 млрд грн за програмою 5-7-9%; сотні виробників мали замовлення від держави та громад завдяки політиці локалізації в публічних закупівлях; 347 нових верстатів і виробничих ліній з’явились в українських виробників завдяки грантам для переробних підприємств; в індустріальних парках на кінець 2025 року збудовано або будується 37 заводів; започатковані проєкти зі значними інвестиціями на 154 млн євро; аграрії оновили парк техніки, придбавши 8460 одиниць української продукції машинобудування на 5,7 млрд грн завдяки програмі часткової компенсації вартості української сільської господарської техніки та обладнання; 7600 сімей придбали житло за програмою доступної іпотеки єОселя; громади закупили 695 шкільних автобусів українського виробництва на 2,7 млрд грн; 10 тисяч українців стали підприємцями, отримавши мікрогранти «Власна Cправа»; підтримано несировинний експорт обсягом 10,5 млрд грн.

Окрім економічного зростання, підтримка вітчизняного виробництва мала також прямий вплив на доходи бюджету. Так, за 11 місяців 2025 року переробна промисловість забезпечила 17,9% податкових надходжень зведеного бюджету – найбільше серед усіх секторів.

У 2026 році реалізація політики «Зроблено в Україні» продовжиться, зокрема додатково запустять страхування від воєнних ризиків, розширять програму «Власна Справа» та вперше передбачать кошти на просування експорту.

У 2025 р. український бізнес продовжив своє відновлення. Про продовження роботи у повному обсязі говорять 91% компаній. Це на 5% більше, ніж минулого року. 8% працюють частково, але планують поновити роботу. Про це йдеться в аналітиці GRC.UA «Барометр ринку праці».

Позитивні зміни в доході відчула третина (33%) працюючих українських компаній, що на 5% більше, ніж у 2024 році. Про стабільність доходу висловилися 28% організацій, що на 6% більше, порівняно з минулим роком.

Зменшення доходу відчула чверть опитаних компаній. Це менше на 4%, ніж у минулому році. При цьому лише 1% компаній зазначив, що дохід припинився повністю. Зменшення доходу більш ніж на 50% не зафіксувала жодна з опитаних компаній.

То ж наводимо ТОП-8 фактів та цифр, що характеризують ринок праці в 2025 році:

Переважна більшість організацій (95%) цього року здійснювала набір персоналу. В минулому році таку відповідь дала значна менша кількість роботодавців — лише 88%. Майже половина опитаних компаній наймала працівників на всі напрямки бізнесу. Ця тенденція збережеться й у наступному році. Про плани наймати персонал у 2026 році висловились 99% організацій.

2025 рік став більш стабільним у виплатах заробітної плати, порівняно з минулим роком. Лише 1% опитаних компаній висловив те, що у них відбулося скорочення розміру компенсації. Рівень оплати не змінився за рік у 19% організацій. Серед тих компаній, які підвищували зарплати цього року, найбільше тих, хто збільшив розмір виплат на 11−20%. Подальше підвищення заробітних плат у наступному році планують 82% організацій.

У 2025 році бізнес був зорієнтований більше на збереженні напрацьованого, ніж на масштабування. Основними пріоритетами компаній цього року були: збереження команди у повному обсязі (65%), збереження оплати праці співробітників на конкурентному рівні (61,6%) та збереження поточних ринків збуту/клієнтів (47,7%). Збільшилася за рік кількість тих компаній, що надавали пріоритетного значення пошуку нових ринків збуту або нових клієнтів. Якщо в минулому році у цей напрямок спрямовували свої зусилля 38% компаній, то цього року їх стало 45%. Також дещо збільшилася кількість тих організацій, що займалися відкриттям нових офісів в інших країнах — 7% у 2025 році на противагу 5,8% у 2024 році. Ще 12,8% компаній прикладали зусилля до відкриття нових напрямків бізнесу.

Незважаючи на складнощі та нестабільність економіки, українські компанії окреслили позитивні прагнення розвитку бізнесу на наступний рік. У п’ятірці пріоритетних напрямків опитані організації озвучили наміри: знайти нові ринки збуту/клієнтів (55%), зберегти команду компанії в повному обсязі (51%), зберегти поточні ринки збуту/клієнтів (33%), збільшити оплату праці співробітникам (34%), розширити команду (29%).

2025 рік означився більшою активністю працівників у пошуку роботи. Крім того, фахівці частіше, ніж минулого року, звільнялися з поточного місця роботи у пошуках кращих пропозицій. Дещо зменшилася, порівняно з минулим роком, кількість зайнятих спеціалістів. На момент опитування 76% респондентів відповіли, що вони працюють. У аналогічний період минулого року таких було 81%. Також на 3% збільшилася кількість тих, хто відповів, що компанія працює, але їх скоротили. На працевлаштування шукачі роботи витрачають в середньому до 6 місяців. Найчастіша проблема, з якою стикаються фахівці при пошуку роботи, це неможливість знайти варіант з гідним розміром оплати, про це сказали 48% респондентів. Це більше, ніж минулого року на 3%. Кожен п’ятий шукач роботи поскаржився на те, що відбулося зменшення кількості вакансій у його професії, а також те, що рекрутери не відповідають на відгуки на вакансії.

Порівняно із минулим роком зменшилася кількість тих спеціалістів, хто боїться скорочень у компанії у найближчі півроку. Це озвучив кожен п’ятий фахівець (19%) на противагу минулорічним показникам, коли боялися скорочень 22% опитаних працівників.

Зарплата залишається одним з ключових питань для працівників. У переважної більшості (52%) опитаних спеціалістів розмір зарплати не змінився порівняно з 2024 роком. Скоротили зарплату 15% працівників. Серед тих, кому збільшили зарплату, найбільше тих, у кого розмір компенсації підвищився менше, ніж на 10%.

66% шукачів не готові знижувати свої зарплатні побажання навіть тоді, коли виникнуть складнощі із працевлаштуванням. Минулого року про це говорили 70% спеціалістів.

23 грудня у Києві відбулося засідання Ради ФПУ, на якому було підбито підсумки діяльності між засіданнями Ради та окреслено перспективи роботи на 2026 рік. Засідання проходило під головуванням Голови ФПУ Сергія Бизова. Він відкрив його вшануванням хвилиною мовчання світлої пам’яті полеглих захисників України.

У вступному слові Сергій Бизов окреслив основні напрями діяльності ФПУ в період між зібраннями Ради, зробив акценти на досягненнях і викликах профспілкового руху.

Першим блоком було розглянуто організаційні питання - припинення та підтвердження повноважень членів Ради ФПУ, а також зміни у складі постійних комісій. Члени Ради підтримали запропоновані Головою ФПУ кандидатури на посади заступників Голови ФПУ Ігоря Москаленка та Надії Корінної.

Далі Сергій Бизов виступив із ґрунтовною презентацією з основного питання порядку денного — збереження та розвитку трудового потенціалу для забезпечення стійкості й відновлення національної економіки. Під час обговорення він надав аргументовані відповіді на запитання членів Ради.

З питання фінансового забезпечення діяльності ФПУ та формування бюджету ФПУ на 2026 рік виступила голова фінансово-бюджетної комісії Ради ФПУ Тетяна Євдокимова. Рада ФПУ встановила механізм розрахунку внесків членських організацій на 2026 рік та звільнила від їх сплати до ФПУ територіальні об’єднання, що перебувають у зоні активних бойових дій та на прифронтових територіях, з метою забезпечення статутної діяльності, збереження кадрового потенціалу та відновлення матеріальної бази.

Також Рада заслухала інформацію заступника Голови ФПУ Ігоря Москаленка щодо поточної ситуації із захисту майнових прав профспілок та вдосконалення структури корпоративного управління майновим комплексом ФПУ.

В обговоренні тем порядку денного взяв участь голова ПМГУ Богдан Оверковський.

За підсумками засідання Рада ФПУ ухвалила рішення про скликання IX З’їзду ФПУ 21 травня 2026 року, початок підготовки до його проведення та затвердження складу робочих груп з розробки проєктів основних документів з’їзду.

Україна продовжує жити та працювати в умовах повномасштабної війни, а бізнес - перебудовуватися під безпрецедентні виклики, якість управлінських рішень набуває вирішального значення. Про це йдеться в аналітиці GRC.UA «Барометр ринку праці».

Дослідження показало, що багато компаній наразі переживають трансформацію бізнес-моделей, переходять до більш гнучких форматів роботи, інвестують у розвиток управлінських компетенцій та культури продуктивності.

Опитування охопило всі ключові сектори економіки України. Найактивніше долучилися компанії з галузі медицини та фармацевтики (12%), транспорту й логістики (9%), роздрібної нехарчової та харчової торгівлі (8% та 7%), виробництва (7%), консалтингу та аудиту (7%).

У 2025 році українські роботодавці продовжили демонструвати високу адаптивність та стійкість в умовах воєнної економіки.

91% компаній заявили, що працюють у повному обсязі, тоді як у 2024 році таких було 86%. Ще 8% бізнесів продовжують роботу, але не повернулися до довоєнного рівня діяльності.

Отже цифри підтвердили думку експертів, що бізнес-процеси стабілізувалися, але нерівномірно за галузями.

У 2025 році третина компаній (33%) відчули зростання доходів, тоді як рік тому цей показник був нижчим — 28%. Утримали рівень доходу 28% організацій, що також має позитивні зміни порівняно з попереднім періодом (22% у 2024 році).

Протягом кількох останніх років бізнес сигналізував про стрімке погіршення ситуації з кадрами: дефіцит фахівців спостерігався у всіх категоріях — від лінійного персоналу до висококваліфікованих спеціалістів та керівників.

Раніше очікувалося, що у 2025 році ця тенденція лише посилиться. Аналіз результатів цьогорічного опитування показав, що минулорічний прогноз справдився.

Дефіцит кадрів є одним з найважливіших викликів у переважній більшості компаній. Зокрема, дефіцит кадрів більшість роботодавців вважають одним з основних викликів у рекрутингу:

Серед категорій працівників, нестача яких відчувається частіше — робітничі та технічні спеціалісти, менеджери з продажу, вузькопрофільні спеціалісти зі знанням англійської, працівники торгівлі, керівники середньої та вищої ланок.

Відчуваючи посилення конкуренції за таланти, компанії все частіше зосереджуються на стійкості бізнес-процесів та розвитку бренда роботодавця, аби утримувати та залучати талановитих працівників.

У 2025 році був суттєвий запит на психологічну підтримку, програми збереження ресурсів працівників та менеджменту стресу.

Частка компаній, що мають програми турботи про ментальне здоров’я працівників, збільшилася за останній рік на 3%

У 2025 році утримання персоналу стало критично важливим елементом стабільності бізнесу. На це безпосередньо впливають кілька факторів, зокрема, дефіцит робочої сили, виклики, пов’язані з мобілізацією.

Додатково ускладнює ситуацію відтік молодих спеціалістів до 22 років за кордон. У таких умовах конкуренція за збереження наявних команд стає не менш важливою, ніж найм нових кадрів. Збереження команд у повному обсязі є найбільшим пріоритетом для українського бізнесу. Про це говорить 65% роботодавців.

Минулорічний прогноз повністю справдився. У 2025 році утримання працівників та робота над їх залученістю залишаються одними найважливіших завдань для бізнесу.

На перший план виходять якість корпоративної культури, ефективність менеджменту та здатність компанії забезпечити людям відчуття стабільності, підтримки й цінності в умовах воєнного часу.

Осінь 2025 року стала періодом активізації профспілкового руху у світі. Після років пандемії, інфляційних коливань та воєнних криз трудові колективи знову повертають у суспільний дискурс головне питання – справедливість праці.

За даними Міжнародної конфедерації профспілок (ITUC), у понад 80 відсотків країн світу у 2024–2025 роках порушувалися базові трудові права – свобода об’єднань, право на страйк та колективні переговори. Водночас світова економіка стикається з «інфляцією без росту»: ціни зростають, а реальні доходи працівників зменшуються. Саме це стало каталізатором нової хвилі страйків восени 2025 року.

Греція (вересень 2025). Загальнонаціональний страйк проти нового трудового законодавства, яке передбачає 10-годинний робочий день і обмеження права на страйк. Тисячі працівників транспорту, освіти та держсектору паралізували роботу країни на добу.

Франція (вересень–жовтень 2025). Близько 800 тисяч осіб вийшли на вулиці, вимагаючи підвищення зарплат, індексації пенсій і збереження фінансування державних служб. Участь узяли профспілки вчителів, медиків, транспортників.

Кіпр (вересень 2025). Кількагодинний страйк через невиконання урядом домовленостей

США (жовтень 2025). 46 тисяч працівників медичної корпорації Kaiser Permanente провели п’ятиденний страйк, протестуючи проти заморожування зарплат і нестачі персоналу.

Канада (провінція Альберта, жовтень 2025). Понад 50 тисяч учителів розпочали страйк, вимагаючи кращих умов праці, справедливих контрактів і зменшення кількості учнів у класах.

Південна Корея (вересень 2025). Профспілка Hyundai Motor Union, що об’єднує близько 40 тисяч робітників, провела серію часткових страйків із вимогами підвищення зарплат і скорочення робочого тижня.

Перу (жовтень 2025). У регіоні Кахамарка відбувся страйк із вимогами розвитку інфраструктури, справедливого розподілу ресурсів і припинення незаконного видобутку.

Світовий профспілковий рух переживає відродження. Від Сеула до Сан-Франциско, від Парижа до Ліми люди вимагають гідних умов, справедливої оплати та соціальної відповідальності бізнесу. Попри зростання тиску на профспілкову діяльність, спільна тенденція очевидна: солідарність знову стає важливим чинником суспільного розвитку. Глобальна економіка потребує не лише ефективності, а й людяності, а профспілки залишаються її головним голосом.

Профспілки Аргентини оголосили загальнонаціональну мобілізацію на 18 грудня у відповідь на законодавчі ініціативи президента Хав’єра Мілея, які, на їхню думку, становлять серйозну загрозу трудовим і профспілковим правам. Акції протесту відбудуться у найбільших містах країни.

Пакет реформ, поданий до Конгресу 11 грудня, передбачає масштабні зміни трудового законодавства. Профспілки попереджають, що запропоновані норми фактично нівелюють конституційні гарантії для працівників, послаблюють роль профспілок і підривають базові трудові права.

Міжнародна конфедерація профспілок (ITUC) заявила про повну солідарність зі своїми аргентинськими афілійованими організаціями — Загальною конфедерацією праці (CGT), а також профцентрами CTA-A і CTA-T.

За оцінкою профспілкової сторони, реформа не має нічого спільного з модернізацією. Вона, зокрема, передбачає обмеження права на страйк і колективні переговори, звуження можливостей профспілкової діяльності, спрощення необґрунтованих звільнень, дерегуляцію робочого часу та відпусток, стимулювання аутсорсингу й неформальної зайнятості. Окремі положення пропонують перекласти витрати на компенсації при звільненні з роботодавців на державу та фактично позбавити фінансування пенсійну систему.

Профспілки оголосили стан постійної мобілізації та закликали Конгрес Аргентини відхилити законопроєкт, який, на їхнє переконання, поглибить соціальну нерівність, посилить тіньову зайнятість і завдасть додаткового удару по і без того вразливій економіці країни.

«Напад на профспілкові права — це напад на демократію», — підкреслив генеральний секретар ITUC Люк Тріангл.

У прагненні полегшити ці моменти для спілчан профком ПО ПМГУ «Дніпроспецсталь» (голова Олег Дувінг) ініціював зустріч профактиву з керівництвом КП «Запоріжелектротранс». До участі в ній також долучився  головний техінспектор праці Запорізької облорганізації ПМГУ Ігор Скороходов.

Генеральний директор КП Володимир Сухачов розповів про проблеми організації пасажирських перевезень у прифронтовому місті, перспективи розвитку «Запоріжелектротрансу», відповів на запитання. Директор з розвитку компанії Easу Рay Олександр Колесников поінформував про цифрові проєкти на комунальному транспорті Запоріжжя.

На завершення розмови Володимир Сухачов пообіцяв на підставі звернення ПО ПМГУ «Дніпроспецсталь» розглянути можливість внесення змін у розклад та маршрути руху транспорту з метою забезпечення своєчасної доставки працівників на роботу.

Верховна Рада ухвалила державний бюджет України на 2026 рік з дефіцитом близько 18,5% ВВП. Законопроєкт №14000 у другому читанні з урахуванням пропозицій профільного комітету підтримали 257 народних депутатів.

Після доопрацювання урядом бюджетних висновків до другого читання обсяг доходів збільшено на 27,8 млрд грн, до 2 трлн 917,9 млрд грн. Загальний фонд становить 2 трлн 625 млрд грн, спеціальний фонд – 292,9 млрд грн. Доходи у 2026 році будуть більші на 415,3 млрд грн, ніж у 2025-му.

Видатки та надання кредитів із державного бюджету у 2026 році становитимуть 4 трлн 837,4 млрд грн, що на 134,5 млрд грн більше, ніж у 2025-му. Загальний фонд – 4 трлн 416,5 млрд грн, спеціальний фонд – 420,9 млрд грн.

Граничний дефіцит бюджету на 2026 рік зросте до 1,9 трлн грн. «Рівень дефіциту державного бюджету становитиме 18,5% від ВВП», – заявив міністр фінансів Сергій Марченко.

Потреба у зовнішній підтримці на 2026 рік становитиме 2 трлн 79 млрд грн. Передбачається залучення ресурсів від Світового банку, ЄС, Великої Британії, МВФ та країн «Великої сімки».

Половина витрат піде на сектор безпеки та оборони – 2,81 трлн грн, що становить 27,2% ВВП. Зокрема, 1,3 трлн грн виділено на грошове забезпечення військовослужбовців.

У держбюджеті уряд запланував підвищення соціальних стандартів – вперше з 2023 року: мінімальна зарплата зросте з 8000 грн до 8647 грн (+8%); загальний прожитковий мінімум – з 2920 грн до 3209 грн (+9,9%); прожитковий мінімум для працездатних осіб – з 3028 грн до 3328 грн (+9,9%); прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність – з 2361 грн до 2595 грн (+9,9%).

До другого читання збільшено фінансування резервного фонду на 19 млрд грн.

Передбачені додаткові кошти на поетапне підвищення зарплат педагогів, закупівлю пасажирських вагонів, компенсацію майнових втрат бізнесу через війну та будівництво укриттів у дитсадках.

Видиме споживання сталі в ЄС почне відновлення у 2026 році, збільшившись на 3%. Про це йдеться в останньому звіті Європейської сталеливарної асоціації (EUROFER) «Economic and steel market outlook 2025–2026, Q4».

Це трохи нижче попередньої оцінки асоціації у 3,1%. Як зазначають, це відбудеться за умови поліпшення промислових умов і послаблення глобальної напруженості, проте наразі ці фактори залишаються важко передбачуваними.

У 2025 році видиме споживання сталі в ЄС, очікують у EUROFER, незначно знизиться (на -0,2%), що є четвертою поспіль річною рецесією. Ситуація зумовлена очікуваним впливом тарифів США, який, утім, важко оцінити кількісно, пов’язаною з ним невизначеністю й торговельними проблемами.

«Загальна еволюція попиту на сталь залишається під дуже високою невизначеністю. Не очікується жодного покращення видимого споживання сталі до I кварталу 2026 року, а обсяги споживання, як прогнозують, залишаться значно нижчими за допандемічний рівень», – йдеться в огляді EUROFER.

У II кварталі 2025 року споживання сталі в ЄС становило 34,3 млн т, що на 1,8% менше в річному обчисленні. У січні-березні цей показник зріс на 2,2% р./р.

Попит на сталь в основних секторах споживання залишається стриманим, що відображає загальні слабкі умови для всього виробничого сектору ЄС.

За оцінками EUROFER, будівельний сектор матиме мінімальне зростання виробництва у 2025 році (+0,1% після скорочення на 2% роком раніше) через уповільнене відновлення ринку житла попри пом’якшення монетарної політики.

Автомобільна галузь залишається в застої через постійну невизначеність і затримки із впровадженням електромобілів. Водночас цей сектор є більш вразливим до глобальних торговельних потрясінь у ланцюгах постачання. Виробництво в автосекторі, очікують в асоціації, знизиться на -3,8% у 2025 році й відновиться на 1,4% у 2026-му.

1 грудня на базі Інституту праці Національної конфедерації профспілок Молдови розпочав роботу триденний спільний семінар «Профспілковий органайзинг в часи кризи: Уроки співпраці між Молдовою, Україною та Норвегією» який відбувається за підтримки профспілок Норвегії LO.

Від Профспілки металургів і гірників України участь у заході взяв голова ПО ПМГУ в ПрАТ «Укрграфіт» Ігор Коростильов. Також серед учасників семінару - представники виконавчого апарату Федерації профспілок України, всеукраїнських профспілок працівників охорони здоров’я, культури, авіабудівників, лісових галузей, освіти і науки, вугільної промисловості, енергетики, профоб’єднання м. Києва та представники профспілкових організацій об’єднання профспілок Молдови.

Перший день семінару відкрили представники ФПУ Лариса Ровчак – керівник департаменту профспілкового розвитку та Володимир Харченко – заступник керівника департаменту профспілкового розвитку апарату ФПУ.

Представники ФПУ презентували підсумки дослідження щодо ставлення до профспілок в Україні та необхідність реформ з метою розвитку профспілкових організацій України.

Особливу зацікавленість викликала тема щодо співпраці профспілок та роботодавців. Проведено дискусію та обговорення про спільні напрями співпраці профспілок і роботодавців.

Підсумком першого дня стало обговорення теми життєвого циклу профспілки, етапи розвитку організації та кроки розвитку профспілки.

Наступні дні семінару на учасників семінару чекають виступи представників профспілок Норвегії щодо їх досвіду органайзингу та мотивації профспілкового членства різних категорій працівників.

Представники національного профспілкового центру Молдови презентуватимуть досвід в напряму інформаційної політики та посилення поінформованості громадян про діяльність профспілок.

Мета представників українських профспілок сформувати та підготувати активну групу профспілкових органайзерів, яка буде орієнтована на розширення профспілкового членства та зміцнення профспілкових організацій Україні.

Мінекономіки оприлюднило роз’яснення щодо порядку відрахувань профспілкам на період воєнного стану та впливу на них змін, які запровадив Закон № 4582-IX. Питання викликало чимало практичних суперечностей, адже під час війни окремі норми трудового законодавства тимчасово не діють.

За загальним правилом, роботодавці зобов’язані здійснювати відрахування первинним профспілковим організаціям не менше 0,3 % фонду оплати праці, що спрямовуються на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу діяльність. Такі вимоги закріплені у ст. 250 КЗпП та ст. 44 Закону № 1045.

Проте на час воєнного стану дія ст. 44 призупинена, а разом із нею - і відповідні положення колективних договорів. Важливо, що це право роботодавця, а не обов’язок. Тобто автоматично зупиняти профспілкові виплати не потрібно - підприємство може продовжувати їх здійснювати, якщо має фінансову можливість.

Щоб усунути правові прогалини, парламент ухвалив Закон № 4582, який уточнив порядок призупинення положень колективних договорів. Тепер роботодавець може ініціювати зупинення норм, що регулюють трудові відносини у період війни, лише за взаємною згодою сторін та у порядку, визначеному самим колдоговором.

Окрім того, Закон встановлює додаткову гарантію: протягом трьох місяців після набрання ним чинності сторони зобов’язані розпочати переговори про поновлення тих положень колективних договорів, які були призупинені без узгодження. Строки відновлення дії норм визначаються сторонами, а у разі ухвалення спільного рішення роботодавець має повідомити орган, що провів реєстрацію колдоговору, у тижневий строк.

Запроваджені зміни, з точки зору Мінекономіки, мають забезпечити більш чіткий, контрольований і справедливий механізм зупинення та поновлення дії колективних договорів, а також врегулювати ситуації, коли роботодавці призупиняли норми в односторонньому порядку.

Інформаційна робота в Профспілці – справа, яку не вийде опанувати по книжках та лекціях, і жоден факультет журналістики не допоможе. Тут потрібно орієнтуватися у галузевій специфіці, відчувати аудиторію, чітко розуміти внутрішні профспілкові процеси… Такі вміння приходять тільки з досвідом.

Учасники круглого столу, який відбувся вчора в онлайн-форматі, знають про це не з чуток. Всі вони – відповідальні за інформацію у своїх профорганізаціях, штатні працівники профкомів, члени профільної Постійної комісії ЦР – день у день ведуть інформування на практиці. Тож і зібравшись докупи, обговорювали переважно прикладні питання.

Першим до присутніх звернувся голова ПМГУ Богдан Оверковський. Подякувавши інформаційникам за працю, він підкреслив важливість їхньої місії: говорити про складне простими, зрозумілими людям словами та висвітлювати діяльність нашої Профспілки так, щоб її знали і поважали.

Далі роботу круглого столу поділили на секції. Про представництво первинної організації ПМГУ в соцмережі Facebook, наповнення, залучення підписників та модерацію групи у цій соцмережі розповів Андрій Слюсаренко (ПО ПМГУ «КАМЕТ-СТАЛЬ»). Досвідом створення, запуску та адміністрування профспілкового Telegram-каналу поділився Гліб Гончаров (ПО ПМГУ «Запоріжсталь»).

Інформаційній роботі в Криворізькій міський організації ПМГУ та досвіду співпраці зі сторонніми медіа був присвячений виступ Оксани Шахмоть. Ще одна криворожанка – голова ПО ПМГУ Північного ГЗК Наталія Шамрицька – говорила про систему інформування у своїй організації. Це – особливо цікавий приклад, адже основне навантаження зі створення та публікації матеріалів там бере на себе безпосередньо профлідерка.

Ще дві секції «віддали» технічним питанням: огляду корисних для інформаційників інструментів штучного інтелекту та окремим моментам створення ілюстративних зображень – ці теми висвітлили фахівці апарату Профспілки Роман Тарасенко і Варвара Смірнова.

Неформальна атмосфера заходу сприяла озвученню власних думок та запитань. Дехто з учасників охоче користався такою можливістю – тому на певних етапах спілкування переростало у фахову дискусію.

На її завершення інформаціники домовилися не втрачати зв'язок всередині спільноти, обмінюватися досвідом на постійній основі – зручною платформою для цього вже не перший рік виступає група Постійної комісії ЦР ПМГУ з інформаційної роботи у месенджері Viber. Зокрема, у ній вже розміщено корисні посилання на матеріали, презентовані в межах круглого столу.

Робота нашої Профспілки – напружена і різнопланова. Перелік завдань, які день у день вирішують її лідери, активісти та фахівці, визначається рішеннями керівних органів ПМГУ. Так, сьогодні в Дніпрі його актуалізували в межах засідання Президії Центральної ради.

Відкрив захід очільник Профспілки Богдан Оверковський, вів – перший заступник голови ПМГУ Валерій Гавриленко. Серед розглянутих питань були:

Також члени Президії опрацювали низку документів та, користуючись рідкісною можливістю особистого спілкування, обговорили проблеми деяких первинних організацій ПМГУ і окремі вектори подальшого розвитку Профспілки.

Близько 41% усіх державних витрат Німеччини спрямовуються на соціальний захист — це найвищий показник серед європейських країн, зазначається у новому дослідженні. Майже половина цих коштів припадає на пенсійні виплати.

Втім, профспілки та політичні сили лівого спрямування поставили під сумнів методологію аналізу. На їхню думку, такі висновки не відображають реальної ситуації.

За даними Німецького економічного інституту (IW):

У перерахунку на економічний обсяг скандинавські країни випереджають Німеччину. При цьому витрати ФРН на охорону здоров’я становлять 16% — подібно до показників Бенілюксу та Півночі Європи.

Як розподіляються інші видатки:

Державне управління: витрати зросли з 7,2% до 11% бюджету.

Освіта: Німеччина демонструє нижчі показники — 9,3%, що помітно менше, ніж в Австрії та Швейцарії.

Інвестиції: ФРН перебуває на останньому місці серед аналізованих країн — лише 6,2% державних коштів ідуть на інвестиції.

Дослідження охоплювало період 2001–2023 років і включало порівняння з Бенілюксом, Австрією, Швейцарією та північними державами.

На думку Об'єднання німецьких профспілок  DGB, соціальні видатки слід оцінювати не як частку від бюджету, а у співвідношенні до ВВП. У цьому вимірі результати виглядають зовсім іншими:

У DGB назвали дослідження «порівнянням на сумнівній основі» й зауважили, що роботодавські інститути часто прагнуть представити німецьку соціальну модель як занадто витратну.

Дані Eurostat дають іншу картину. Eurostat повідомляє, що середній рівень соціальних видатків у ЄС торік становив 27% ВВП. З показником 28,8% Німеччина посіла четверте місце — після Фінляндії, Франції та Австрії.

Законопроєкт, запропонований партією La France Insoumise (LFI) щодо націоналізації активів ArcelorMittal France, знову розпалив дебати у країні щодо цього питання.

19 листопада цей законопроєкт, спрямований на повернення 100% контролю над ArcelorMittal, схвалив фінансовий комітет Національних зборів Франції.

Обговорення законопроєкту заплановано на пленарне засідання 27 листопада.

Орелі Труве, депутат від LFI, яка внесла цей законопроєкт, вважає націоналізацію єдиним способом запобігти закриттю 40 об’єктів ArcelorMittal у Франції. Вона звинуватила компанію в офшорингу, недостатньому інвестуванні та нездатності модернізувати виробництво попри отримання державних субсидій.

Труве оцінює вартість націоналізації у €3 млрд і вважає, що це є важливим кроком для швидкого початку декарбонізації доменних печей, інакше галузь ризикує потрапити під тиск майбутніх європейських правил.

Урядові групи вважають цей захід неефективним, таким, що не розв’яже проблему конкуренції з боку Китаю і перекладе проблему кризи сектору на платників податків. RN своєю чергою запропонувало «золоту акцію» – державне вето на стратегічні рішення без прямого управління.

У жовтні поточного року Сенат відхилив подібний законопроєкт про націоналізацію ArcelorMittal, внесений комуністами.

Генеральний директор французької філії групи Ален Ле Грікс де ла Саль заяви у LinkedIn, що зміна акціонера ArcelorMittal France не розв’яже структурних проблем, з якими стикається компанія.

«Поділ наших французьких активів і відокремлення їх від решти групи може лише різко погіршити їхнє становище», – зазначив він.

Щоб дати майбутнє виробництву сталі в Європі, вказує керівник ArcelorMittal France, потрібно відповісти на дві проблеми, які турбують галузь: падіння попиту і глобальні надлишкові потужності, що призводить до масового імпорту субсидованої сталі за низькими цінами та має руйнівний вплив на Європу.

Ален Ле Грікс де ла Саль підкреслив, що французькі структури компанії тримаються, оскільки є частиною групи ArcelorMittal. За 5 років металургійний гігант інвестував у країну €1,7 млрд, а його новий завод у Мардіку з виробництва електротехнічних сталей є найбільшою інвестицією групи у всій Європі за останні 10 років. Окрім того, ринки та клієнти підрозділу наразі є здебільшого європейськими, а клієнтська частка Франції дуже мала.

Внутрішньопрофспілкова робота, як напрям діяльності, є справжнім «комутатором» всіх процесів, що відбуваються у ПМГУ. Її основні інструменти – чітке планування та оперативний контроль, а головний «штурман» – профільна Постійна комісія Центральної ради (голова Юрій Шапчіц, очільник Запорізької обласної організації Профспілки).

Сьогодні ця комісія в оновленому складі провела своє перше установче засідання. Центральним питанням порядку денного стало обговорення плану заходів задля реалізації пріоритетних завдань Профспілки на 2025-2030 роки, визначених VIII З'їздом. Присутні жваво включилися у розмову, зокрема, узгодили пропозиції щодо нових цікавих ініціатив з навчання активу та мотивації профчленства.

Крім того, учасники наради обрали заступника голови і секретаря комісії: ними стали, відповідно, Олександр Чайніков (ПО ПМГУ Південного ГЗК) та Людмила Сич (ПО ПМГУ Інгулецького ГЗК).

Від 20 до 30 тисяч гривень – такий рівень заробітної плати є найбільш прийнятним для 31% українців. 30% респондентів зазначили про бажаний заробіток у 30–50 тисяч.

Про це свідчать результати опитування OLX Робота понад 6 тисяч українців, які знаходяться у пошуку роботи.

Водночас для 19% опитаних прийнятний рівень від 50 тисяч гривень. Помірна оплата 10–20 тисяч підходить 17% респондентів. До 10 тисяч гривень готові отримувати лише 4% учасників опитування.

Згідно з дослідженням, найбільший інтерес серед сфер працевлаштування до торгівлі та продажів. Так відповіли 37% учасників опитування. Другий за популярністю напрям – фриланс, незалежно від сфери (21%).

Значний інтерес є також до сфер транспорту й логістики (16%), а також виробництва та інженерії (13%). Найменше відповідей отримали юриспруденція та консалтинг (по 2%).

Найчастіше українці продовжують шукати роботу на онлайн-платформах. 62% респондентів зазначили, що користуються за потреби саме сервісами з вакансіями, такими як OLX Робота.

Другий популярний варіант – особисті зв'язки. 40% шукачів покладаються на знайомих або рекомендації. Ще 22% використовують соціальні мережі при пошуку роботи.

За результатами опитування, найбільше шукачів – у віці від 35 до 44 років (35%). Друга за чисельністю група 45–54 роки (21%). На третьому місці українці 25–34 років (19%). Лише 7% пошукачів – молодь віком 18–24 роки, і всього 4% серед тих, хто шукає роботу у віці до 18 років.

Гендерний баланс майже рівний: 51% пошукачів чоловіки, 47% жінки. Ще 2% респондентів не захотіли вказувати свою стать.

Найбільша кількість українців шукають роботу у Дніпропетровській області (14%), далі Київська область (11%) та місто Київ (майже 10%). Високий рівень активності також в Одеській області (7%), свідчать аналітичні дані.

Нагадаємо:

В Україні за 9 місяців 2025 року в більшості галузей зарплати змінилися нерівномірно, істотно вищими стали галузі реклами та дизайну, IT, освіти та перекладу, пропозиції для претендентів без досвіду.

У жовтні 2025 року, як і в жовтні 2024, категорія з найбільшою кількістю високооплачуваних вакансій – «Будівництво та облицювальні роботи».

Держава має змінити пріоритети та приділити особливу увагу розвитку промислового сектору в Україні, оскільки саме створення нових переробних підприємств сприяє зростанню економіки та добробуту громадян. Таку думку висловив виконавчий директор та співзасновник аналітичного центру «Український інститут майбутнього» Анатолій Амелін під час дискусії на GET Business Festival.

«У 1991 році близько 65% нашого експорту і виробництва припадало на промислову продукцію з високою доданою вартістю. Сьогодні 70% нашого експорту – це сировина. Тут відповідь на питання, чи стали ми ресурсом для інших країн. Тому наше завдання через стратегію перезавантажити пріоритети для держави і створити умови, щоб саме в Україні було вигідно будувати нові підприємства, промислові, оборонні, металургійні та інші», – сказав Амелін.

Він також звернув увагу на низку викликів, які на додачу до ризиків, пов’язаних із триваючою війною, обмежують економічне зростання. Зокрема, це високе податкове навантаження та складне адміністрування податків. «Саме тому 40% української економіки щодо війни було в тіні. Бізнесу не вигідно працювати в білу», – вважає він.

Проблемним є залучення фінансування. Вартість грошей в Україні знаходиться на рівні 22–25%, тоді як у сусідній Польщі - від 7 до 10%. Такий дисбаланс створює умови для релокації українських підприємств закордон, де діє низка стимулюючих програм для промисловості.

«Польща дає покриття капітальних податків, а ОАЕ дають можливість віднести до видатків всі витрати на R&D. Тому вже кілька десятків українських підприємств ОПК відкрили свої філії за кордоном. А українські компанії, які мають родовища залізної руди, нові підприємства змушені будувати не в Україні», – зауважив він.

Це значить, що український бізнес платитиме податки та створюватиме робочі місця не вдома, а за кордоном, наголосив Амелін. Тому зараз важливо «перепрограмувати сценарій» та забезпечити розвиток економіки за рахунок розумної промислової політики.

Федерація металургів України завершила масштабне дослідження «Забезпечення рівних можливостей для жінок і чоловіків на підземних та суміжних наземних роботах», присвячене перспективам працевлаштування жінок у традиційно «чоловічих» професіях в Україні і світі. Проєкт реалізований за підтримки Міжнародної організації праці та вже став поштовхом до актуальних змін у законодавстві.

14 листопада відбулася онлайн-презентація результатів дослідження за участю представників органів влади, міжнародних інституцій, роботодавців і профспілок гірничо-металургійного та вугледобувного секторів.

У програмі - вітальне слово проєктного менеджера МОП в Україні Сергія Савчука, виступ голови ФМУ Сергія Біленького та обговорення з обміном досвідом і формулюванням практичних рекомендацій.

До дискусії долучилися представники ПМГУ: головний технічний інспектор праці Володимир Білик, заступник голови Криворізької міськради ПМГУ Олексій Шевчук та головний технічний і правовий інспектор праці Запорізької облради ПМГУ Ігор Скороходов. У заході також взяла участь голова комітету Верховної Ради Галина Третьякова.

Учасники відзначили, що дослідження систематизує європейські директиви та конвенції МОП щодо праці жінок у шкідливих і небезпечних умовах, і є цінним з погляду аналізу міжнародної практики. Водночас підкреслено: війна суттєво вплинула на структуру зайнятості, і в окремих випадках жінки змушені тимчасово виконувати чоловічу роботу через кадровий дефіцит.

Володимир Білик у своєму виступі наголосив, що питання рівності має реалізовуватися виключно добровільно та з урахуванням реальних умов праці. В багатьох виробничих процесах гірничо-металургійної галузі технології, ризики та фактори шкідливості є надто високими для жінок, і це потрібно враховувати, особливо коли йдеться про збереження здоров’я та репродуктивної функції.

Разом із тим було підкреслено: якщо жінка добровільно обирає професію, яка традиційно вважається «чоловічою», її заробітна плата має бути абсолютно рівною до зарплати чоловіка за таку ж роботу - і така практика в Україні вже існує.

Зустріч завершилася підсумковим словом Сергія Савчука. За його словами, презентація стала важливим пізнавальним майданчиком для обговорення того, як у сучасних умовах застосовується праця жінок у гірничо-металургійному комплексі, і які подальші кроки потрібні для забезпечення їхніх прав та безпеки.

Макроекономічні показники за дев’ять місяців 2025 року свідчать, що українська економіка повернулася до мінімального зростання. Такий стан є природним для країни, що перебуває у стані війни. Без додаткових потужних драйверів економічна активність у державі не зростатиме, а будь-яке навіть незначне погіршення воєнної чи геополітичної ситуації може призвести до рецесії.

Ключовими чинниками збереження мінімального економічного розвитку у найближчій перспективі є:

Водночас третій квартал поточного року продемонстрував покращення ситуації в економіці. За оцінками Інституту економічних досліджень та політичних консультацій (ІЕД), у серпні економіка зросла одразу на 6,5%, що пов’язано з пізнішим збиранням урожаю. Завдяки цьому зростання реального ВВП у ІІІ кварталі оцінюють на рівні 2,6% р./р., що суттєво більше, ніж у попередніх періодах. За даними Держстату, зростання економіки за перші два квартали поточного року становило лише 0,9% р./р. та 0,7% р./р. відповідно. ІЕД оцінив зростання за І півріччя 2025 року на рівні 1,3% р./р.

Водночас частина макроекономічних показників уже демонструє негативну динаміку. Скорочення промислового виробництва в Україні у січні–вересні 2025 року склало 2% р./р. Паралельно протягом року негативна динаміка уповільнювалася – спад промвиробництва за І квартал та І півріччя становив 6,1% р./р. та 3,9% р./р. відповідно.

Трохи краща ситуація у будівельному секторі. Обсяг виконаних будівельних робіт в Україні за підсумками дев’яти місяців зріс на 15,5% р./р. У той же час галузь вийшла у «плюс» лише влітку, оскільки за результатами січня–травня динаміка будівництва залишалася негативною (–7,5% р./р.).

Таке поліпшення ситуації у галузі відбулося за рахунок інженерної інфраструктури, точніше завдяки терміновому відновленню спорудження захисних споруд на енергооб’єктах після активізації ракетно-дронових ударів. Зокрема, за підсумками січня–травня обсяг робіт зі зведення інженерної інфраструктури показував спад на 22,3% р./р., тоді як завдяки захисним спорудам сегмент вже за дев’ять місяців продемонстрував «плюс» (7,5% р./р.).

Зовнішньоекономічна статистика засвідчила зростання, однак баланс торгових потоків далеко не на користь нашої економіки. За даними НБУ, за дев’ять місяців 2025 року експорт товарів і послуг скоротився на 4,7% р./р. – до $39,4 млрд, тоді як імпорт товарів і послуг зріс на 19% р./р. – до $79,5 млрд.

Від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі продовжує зростати. За дев’ять місяців торговий дефіцит за товарами і послугами досяг рекордної позначки $39,9 млрд. Це більше, ніж дефіцит за весь 2024-й ($38,6 млрд), а також 2023 рік ($37,9 млрд).

На тлі невтішної макроекономічної інформації погіршення прогнозів розвитку української економіки є закономірним. Національний банк України вже вчетверте з початку року знизив прогноз зростання ВВП України у 2025 році – до 1,9% з 2,1% р./р. Водночас інвестиційна компанія Dragon Capital знизила свій прогноз на поточний рік до 1,7 % з 2% р./р. Аналітики пояснюють коригування своїх прогнозів черговим виникненням енергодефіциту, руйнуванням газодобувних потужностей та нестачею робочої сили.

У проєкті держбюджету-2026 закладено розрахунковий середньорічний курс на рівні 45,7 грн/дол. та 49,4 грн/євро. Середнє співвідношення пари євро/долар у 2026 році враховано на рівні 1,081 долара за євро, що суттєво нижче від поточних реалій у 1,17–1,18 долара за євро. У такому разі розрахунковий середньорічний курс євро є заниженим: якщо пара євро/долар залишиться у нинішньому коридорі, то середній курс євро у 2026 році складе 53,46–53,93 грн.

Українська економіка в умовах війни досягла своїх меж зростання за рахунок внутрішніх резервів. Раніше домінуючі й наразі чинні фактори розвитку – ефект відновлення після падіння 2022 року, високе приватне споживання та міжнародна фінансова допомога – більше не забезпечують високої динаміки економічної активності. Україні потрібні інші рушії зростання, однак знайти їх в умовах війни – надзвичайно складне завдання.

13 листопада у Києві під головуванням очільника Федерації профспілок України Сергія Бизова відбулось засідання Президії ФПУ.

На початку засідання члени Президії розглянули низку організаційних питань, зокрема підтвердили повноваження членів Президії ФПУ та їхніх постійних заступників.

Було також ухвалено рішення про скликання 23 грудня цього року в місті Києві XII засідання Ради Федерації профспілок України та попередньо погоджено проєкт порядку денного.

Важливою темою засідання стало питання «Про завдання ФПУ та її членських організацій щодо посилення соціального діалогу та колективно-договірної роботи в умовах воєнного стану».

Із доповіддю з цього питання виступив в.о. заступника Голови ФПУ Ігор Москаленко, який поінформував про сучасний стан і перспективи розвитку соціального діалогу на національному, галузевому та територіальному рівнях. Він підкреслив, що, попри складні виклики, спричинені воєнною агресією росії, ФПУ та її членські організації проводять роботу, спрямовану на посилення ролі профспілок у захисті трудових і соціально-економічних прав працівників.

Голова ФПУ Сергій Бизов повідомив про здійснені ним кроки щодо поновлення соціального діалогу на національному рівні та наголосив на важливості консолідації всіх членських організацій ФПУ навколо спільної мети — захисту прав працівників, забезпечення соціальної справедливості та зміцнення соціального партнерства в державі.

За підсумками обговорення Президія ФПУ ухвалила рішення розпочати колективні переговори з метою укладення нових або оновлення чинних галузевих (міжгалузевих) та територіальних угод, а також рекомендувала первинним профспілковим організаціям поновити дію зупинених без взаємної згоди сторін положень колективних договорів відповідно до актуальних змін у законодавстві.

Члени Президії ФПУ розглянули важливе питання - удосконалення структури апарату ФПУ.

Після всебічного обговорення було затверджено нову організаційну структуру, визначено граничну чисельність працівників апарату.

З метою наведення ладу в майновому комплексі ФПУ, за поданням голови ФПУ Сергія Бизова Президія ФПУ підтримала рішення про перерозподіл повноважень між заступниками Голови ФПУ.

Координацію господарських та інвестиційних заходів щодо ефективного використання майна ФПУ, замість Володимира Саєнка буде здійснювати Ігор Москаленко.

Оновлено функціональні обов’язки й інших заступників Голови ФПУ.

Такі зміни мають забезпечити ефективніше виконання завдань Федерації профспілок України, підвищити оперативність роботи та покращити координацію діяльності структурних підрозділів ФПУ у сучасних умовах.

Наступне засідання Президії ФПУ відбудеться перед проведенням Ради ФПУ.

Нараду голів первинних організацій ПМГУ підприємств Запорізької області завершено. Всі заплановані її програмою візити відбулися. Вчора зранку голова Профспілки Богдан Оверковський та очільник Запорізької обласної організації ПМГУ Юрій Шапчіц відвідали «Український графіт» (голова ПО ПМГУ Ігор Коростильов, головний виконавчий директор Олексій Бондаренко), а потім –  зібралися разом із профлідерами регіону для підбиття підсумків роботи.

Богдан Оверковський зазначає: «Ці три дні були дуже насиченими, вражень – чимало, тем до роздумів – ще більше. Я вдячний Запорізькій облорганізації, Юрію Шапчіцу, головам ПО ПМГУ за організацію цього масштабного заходу. Дякую керівникам підприємств галузі за прийом та готовність зустрічатися з Профспілкою. Відкритість до комунікації – те підґрунтя, на якому будується конструктивний соціальний діалог. Та все ж найважливішою складовою мого перебування у Запоріжжі я вважаю спілкування з представниками трудових колективів.

ПМГУ працює для людей, вона має бути там, де люди, чути і враховувати їхні голоси. Тож я радий, що спілчани не мовчали. Вони озвучили широкий спектр проблем, які потребують уваги – від локальних, пов’язаних, наприклад, з неналежним забезпеченням працівників спецодягом, до галузевих і загальнодержавних. Говорили про свої очікування від Профспілки щодо їх вирішення.  Було емоційно, було місце критиці – це добре. Профактивісти, члени ПМГУ мають власне бачення і не бояться його висловлювати.

Я ж, у свою чергу, максимально ділився з ними інформацією стосовно роботи Профспілки, її основних цілей і завдань. А також намагався донести одну думку: щоб чогось досягти, ми маємо діяти – згуртовано, цілеспрямовано і наполегливо. На жаль, труднощі ніколи не зникають самі собою, тільки множаться. Та ми перед ними не безсилі, ми багато що можемо – коли працюємо разом».

У рамках виїзного засідання Ради безбар'єрності Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства презентувало проміжні результати та наступні кроки з реалізації флагманського проєкту Робота без бар'єрів.

Мета - швидше та ефективніше з'єднувати людей і вакансії, усуваючи перешкоди на шляху до працевлаштування, повідомляє міністерство.

«Робота без бар'єрів - це єдиний зрозумілий маршрут до праці для людини та чітка система підтримки для роботодавця. Ми поєднуємо оновлені правила доступної зайнятості, сучасні цифрові сервіси та індивідуальний супровід - від першого звернення до виходу на роботу. Для людей це зручний простір можливостей - реєстрація, послуги, навчання та вакансії в одному місці; для бізнесу - швидший доступ до кандидатів та прозоріші механізми взаємодії з державою», - зазначив міністр економіки, довкілля та сільського господарства України Олексій Соболєв.

Проміжні результати: програми працевлаштування для вразливих груп та підтримка роботодавців. Робота ведеться комплексно - з чітким маршрутом і супроводом на кожному етапі:

Ключові результати:

Протягом грудня 2025 року завершується підготовка сервісів:

Довідка: проєкт реалізується в межах Національної стратегії зі створення безбар'єрного простору та ініціативи першої леді України Олени Зеленської «Без бар'єрів» за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) через державний банк розвитку KfW.